Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 916/2606/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ", м. Київна постанову та ухвалу від 06.02.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. господарського суду Одеської областіу справі№ 916/2606/13 господарського суду Одеської областіза заявою публічного акціонерного товариства " Акціонерний комерційний банк "КИЇВ", м. Київдо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "ФФС", м. Одесапровизнання банкрутомрозпорядник майнаарбітражний керуючий Колмикова Т.О.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" Пінчук Ю.А., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2013 року, що винесена у справі № 916/2606/13, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ФФС" (далі - Боржник, Товариство) за заявою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" (далі - Кредитор, Банк) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, визнані грошові вимоги Банку до Боржника в сумі 109 339 649 грн. 99 коп., зобов'язано Банк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства. При цьому введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, справу призначено до розгляду в судовому засіданні, введено процедуру розпорядження майном Товариства, а розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Колмикову Т. О. тощо.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2013 року (суддя - Л.І. Грабован) відмовлено у задоволенні заяви Боржника про залишення без розгляду заяви ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства, а провадження у справі припинено. Також ухвалено припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Колмикової Т.О.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 11.12.2013 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 року (головуючий суддя - Єрмілов Г.А., судді: Жеков В.І., Лашин В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 11.12.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Одеської області від 11.12.2013 року, так і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 11, 16, 83 Закону про банкрутство, ст. 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника - ініціюючого кредитора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства, місцевий суд встановив, що при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство Банк надав висновок про оцінку переданого йому Боржником у заставу майна, яка (оцінка) проводилась без погодження з Боржником, тоді як при укладенні договорів іпотеки сторони (Банк і Товариство) погодили оціночну вартість переданого в іпотеку майна, що значно перевищує розмір безспірних вимог, які були заявлені Банком. За цих обставин місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження провадження у справі. Також місцевий суд вказав, що Банком не була здійснена публікація оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства. При цьому, клопотання Боржника про залишення без розгляду заяви про порушення справи про банкрутство було відхилено. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із оскаржуваними рішеннями судів, оскільки вони були винесені всупереч повноважень місцевого суду.

Так, як правильно вказав в касаційній скарзі заявник та вбачається з матеріалів справи, 11.10.2013 року відповідно до норм ст. 16 Закону про банкрутство було проведено підготовче засідання, саме у якому господарським судом здійснюється перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство. За результатами цього засідання ухвалено рішення - зокрема про порушення провадження у справі (т. 1 а.с. 135-139). У разі ж з'ясування та встановлення судом тієї ж інстанції після проведення такого підготовчого судового засідання та прийняття рішення про порушення справи про банкрутство обставин безпідставності порушення провадження у такій справі (за відсутністю ознак неплатоспроможності) прийняття місцевим судом на цій підставі рішення про припинення провадження у справі не допускається та є незаконним, оскільки це по суті є зміною судом на протилежне раніше прийнятого рішення, а тому суперечить вимогам ст.ст. 4, 45, 47 ГПК України. Крім цього прийняття такого рішення саме місцевим судом після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство знаходиться поза межами повноважень суду першої інстанції. Встановлення ж після винесення в порядку норм ст. 16 Закону про банкрутство рішення про порушення справи про банкрутство обставин щодо відсутності ознак неплатоспроможності та підстав для припинення провадження у такій справі допускається лише за результатами здійснення апеляційного або касаційного провадження у такій справі -незалежно від рішення, що оскаржувалось, та стадії, на якій здійснювалось провадження у справі про банкрутство та було здійснене апеляційне або касаційне провадження (п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Отже, після винесення 11.10.2013 року ухвали підготовчого засідання суду із рішенням про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення про припинення провадження у даній справі на підставі встановлених тим же судом обставин відсутності ознак неплатоспроможності Товариства та підтримання апеляційним судом в оскаржуваній постанові цього ж рішення місцевого суду є незаконним, у зв'язку із чим такі рішення судів підлягають скасуванню.

Поряд з цим касаційний суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим судом у справі (в ухвалі підготовчого засідання суду від 11.10.2013 року), в обґрунтування та на підтвердження своїх безспірних вимог до Товариства Банк послався на стягнення на його користь з Товариства за рішенням суду, зокрема заборгованості за кредитом в сумі 90 000 тис. грн. та заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом в сумі 30 866 913 грн. 99 коп. (разом 120 866 913 грн. 90 коп.), вказавши про видачу наказу про стягнення цієї заборгованості та відкриття виконавчого провадження ще в липні 2012 року, яке до звернення Банку в вересні 2013 року із заявою про порушення справи про банкрутство не було закінчене виконанням. Також, Банк, пославшись на наданий ним висновок від 15.07.2013 року про оцінку земельної ділянки та майнових прав Товариства на житловий комплекс, що були передані в іпотеку для забезпечення вказаних кредитних зобов'язань перед Банком, зазначив, що вартість таких об'єктів іпотеки складає 11 553 000 грн. 00 коп. На цій підставі суд дійшов висновку та Банк вважає, що безспірні вимоги останнього до Боржника перевищують суму вимог, що забезпечені заставою майна Товариства, тобто безспірні грошові вимоги, які не забезпечені іпотекою майна Товариства та підтверджені належними доказами у справі складають 109 339 649 грн. 99 коп. і це є достатнім для порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.

Між тим касаційний суд вважає неправомірним та таким, що суперечить вимогам законодавства посилання Банку на наданий ним та згаданий вище висновок про оцінку переданого в іпотеку майна Боржника, оскільки така оцінка була проведена на замовлення Банку та без погодження такого висновку та оцінки з Товариством (т. 1 а.с. 35-36).

Так, відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо: заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

Отже, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, може ініціювати справу про банкрутство лише у випадку, якщо сума його вимог до боржника перевищує вартість переданого в заставу майна, за умови відповідності цих вимог приписам ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство.

Між тим, як вбачається, при укладенні договорів від 26.02.2010 року іпотеки земельної ділянки та майнових прав Товариства на житловий комплекс сторони цих угод (Банк та Товариство) за взаємною згодою визначили вартість майна Боржника, що передається в іпотеку ініціюючому кредитору, в загальній сумі 227 161 тис. грн. (176 000 тис. грн. +51 161 тис. грн.).

Саме цією вартістю майна, тобто визначеною за згодою кредитора та боржника, слід керуватися при встановленні розміру грошових вимог ініціюючого кредитора - іпотекодержателя, які не забезпечені іпотекою, оскільки вартість заставного майна у подальшому може змінюватись, у тому числі і під час його реалізації у порядку, передбаченому нормами ст.ст. 589-591 Цивільного кодексу України та нормами розділу V Закону України "Про іпотеку".

У зв'язку з цим проведена оцінка будь-якою із сторін договору в односторонньому порядку не може слугувати підставою для визначення розміру вказаних грошових вимог ініціюючого кредитора.

Враховуючи ж, що загальна сума безспірних грошових вимог ініціюючого кредитора до Боржника становить 120 866 913 грн. 90 коп. (90 000 тис. грн. заборгованості за кредитом + 30 866 913 грн. 99 коп. заборгованості по відсотках), а вимоги щодо сум пені не включаються до складу цих грошових вимог - ст. 1 Закону про банкрутство, вказані вимоги повністю забезпечені заставою, тому не можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо вартості реалізованого у загальному порядку (у межах виконавчого провадження тощо) заставного майна Товариства буде недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя - ініціюючого кредитора, він не позбавлений права повторно звернутися з відповідною заявою про порушення справи про банкрутство Товариства.

Отже, виходячи з приписів ч. 7 ст. 16, ст. 83 Закону про банкрутство, враховуючи повноваження касаційного суду, передбачені нормами п. 2 ст. 1119 ГПК України, а також виходячи із системного аналізу норм п. 1-1 ст. 80 ГПК України, касаційний суд дійшов висновку про відсутність ознак неплатоспроможності Боржника, необхідність яких передбачена нормами ст. 1, ч. 3 та ст. 10 Закону про банкрутство, а відповідно і про безпідставність порушення провадження у даній справі, оскільки грошові вимоги Банку, як ініціюючого кредитора, повністю забезпечені заставою (іпотекою) майна Боржника, у зв'язку із чим слід прийняти рішення про припинення провадження у справі.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 10, 16, 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розділу V Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 589-591 Цивільного кодексу України та нормами та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 11.12.2013 р. у справі № 916/2606/13 скасувати.

3. Провадження у справі № 916/2606/13 припинити.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 17.04.2014 року.